CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Сам. 18
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

1-а Самуїлова

Розділ 18

1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“

18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.

22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“

24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.

25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.

30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

Первая хроника царств

Глава 18

1 После того как Давуд поговорил с Шаулом, Ионафан глубоко привязался к Давуду и полюбил его, как самого себя.

2 С того дня Шаул держал Давуда при себе и не позволял ему вернуться в отцовский дом.

3 А Ионафан заключил с Давудом дружеский союз, потому что любил его, как самого себя.

4 Ионафан снял верхнюю одежду, которую носил, и отдал её Давуду вместе со своими доспехами, мечом, луком и поясом.

5 С каким бы заданием ни посылал его Шаул, Давуд исполнял всё так успешно, что Шаул дал ему высокое звание в войске. Это понравилось всему народу и слугам Шаула.

6 Когда они возвращались домой после того, как Давуд убил филистимлянина, женщины выходили из всех исраильских городов, чтобы встретить царя Шаула пением и танцами, с радостными песнями, с бубнами и лютнями.

7 Танцуя, они пели:
– Шаул сразил тысячи, а Давуд – десятки тысяч.

8 Шаул сильно разгневался, эти слова были неприятны ему. – Они приписали Давуду десятки тысяч, – думал он, – а мне только тысячи. Чего ему ещё не хватает, кроме царства?

9 И с тех пор Шаул стал с подозрением смотреть на Давуда и завидовать ему.

10 На следующий день злой дух от Всевышнего овладел Шаулом. Шаул неистовствовал в своём доме, а Давуд играл на арфе, как он делал изо дня в день. В руке у Шаула было копьё,

11 и он метнул его, думая: «Пригвозжу Давуда к стене». Дважды он пытался это сделать, но Давуд дважды уворачивался от него.

12 Шаул боялся Давуда, потому что Вечный был с Давудом, а Шаула оставил.

13 Шаул удалил Давуда от себя, поставив его во главе тысячи воинов, и Давуд водил их в походы.

14 Что бы он ни делал, ему сопутствовал большой успех, потому что Вечный был с ним.

15 Шаул видел, что Давуд очень успешен, и боялся его.

16 Но весь Исраил и Иудея любили Давуда, потому что он водил их в военные походы.

17 Однажды Шаул сказал Давуду: – Вот моя старшая дочь Мерав. Я дам её тебе в жёны, только храбро служи мне и веди войны Вечного. А про себя Шаул подумал: «Я не подниму на него руки. Пусть это сделают филистимляне!»

18 Но Давуд ответил Шаулу: – Кто я такой и что значит моя семья или клан моего отца в Исраиле, чтобы мне стать зятем царя?

19 Однако когда пришло время отдать Давуду дочь Шаула Мерав, её отдали в жёны Адриилу из Мехолы.

20 Но Давуда полюбила дочь Шаула Михаль, и когда об этом рассказали Шаулу, он обрадовался.

21 «Я отдам ему Михаль, – думал он, – чтобы она стала для него западнёй и чтобы в его гибели были повинны филистимляне». Шаул сказал Давуду: – Теперь у тебя есть ещё одна возможность стать моим зятем.

22 Затем Шаул приказал своим слугам: – Поговорите с Давудом наедине и скажите ему: «Смотри, царь доволен тобой и все его слуги любят тебя, стань же его зятем».

23 Они повторили эти слова Давуду. Но Давуд сказал: – Вы думаете, это пустяки – стать зятем царя? Я всего лишь бедный и простой человек.

24 Когда слуги Шаула передали ему то, что сказал Давуд,

25 Шаул ответил: – Скажите Давуду: «Царь не хочет за невесту иной цены, кроме ста филистимских краеобрезаний, чтобы отомстить своим врагам». (Шаул замышлял погубить Давуда руками филистимлян.)

26 Когда слуги рассказали об этом Давуду, ему захотелось стать зятем царя. И ещё до того как истекло назначенное Шаулом время,

27 Давуд со своими воинами вышел и убил двести филистимлян. Он принёс их краеобрезания и представил все их царю, чтобы стать его зятем. Тогда Шаул отдал свою дочь Михаль ему в жёны.

28 Когда Шаул понял, что Вечный с Давудом, и что его дочь Михаль любит Давуда,

29 Шаул стал бояться его ещё больше и оставался его врагом до конца своих дней.

30 Филистимские военачальники продолжали вести войны, и каждый раз, когда они это делали, Давуд добивался большего успеха, чем все остальные слуги Шаула. Его имя очень прославилось.

1-а Самуїлова

Розділ 18

Первая хроника царств

Глава 18

1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

1 После того как Давуд поговорил с Шаулом, Ионафан глубоко привязался к Давуду и полюбил его, как самого себя.

2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

2 С того дня Шаул держал Давуда при себе и не позволял ему вернуться в отцовский дом.

3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

3 А Ионафан заключил с Давудом дружеский союз, потому что любил его, как самого себя.

4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

4 Ионафан снял верхнюю одежду, которую носил, и отдал её Давуду вместе со своими доспехами, мечом, луком и поясом.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

5 С каким бы заданием ни посылал его Шаул, Давуд исполнял всё так успешно, что Шаул дал ему высокое звание в войске. Это понравилось всему народу и слугам Шаула.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

6 Когда они возвращались домой после того, как Давуд убил филистимлянина, женщины выходили из всех исраильских городов, чтобы встретить царя Шаула пением и танцами, с радостными песнями, с бубнами и лютнями.

7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

7 Танцуя, они пели:
– Шаул сразил тысячи, а Давуд – десятки тысяч.

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

8 Шаул сильно разгневался, эти слова были неприятны ему. – Они приписали Давуду десятки тысяч, – думал он, – а мне только тысячи. Чего ему ещё не хватает, кроме царства?

9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

9 И с тех пор Шаул стал с подозрением смотреть на Давуда и завидовать ему.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

10 На следующий день злой дух от Всевышнего овладел Шаулом. Шаул неистовствовал в своём доме, а Давуд играл на арфе, как он делал изо дня в день. В руке у Шаула было копьё,

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

11 и он метнул его, думая: «Пригвозжу Давуда к стене». Дважды он пытался это сделать, но Давуд дважды уворачивался от него.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

12 Шаул боялся Давуда, потому что Вечный был с Давудом, а Шаула оставил.

13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

13 Шаул удалил Давуда от себя, поставив его во главе тысячи воинов, и Давуд водил их в походы.

14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

14 Что бы он ни делал, ему сопутствовал большой успех, потому что Вечный был с ним.

15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

15 Шаул видел, что Давуд очень успешен, и боялся его.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

16 Но весь Исраил и Иудея любили Давуда, потому что он водил их в военные походы.

17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“

17 Однажды Шаул сказал Давуду: – Вот моя старшая дочь Мерав. Я дам её тебе в жёны, только храбро служи мне и веди войны Вечного. А про себя Шаул подумал: «Я не подниму на него руки. Пусть это сделают филистимляне!»

18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“

18 Но Давуд ответил Шаулу: – Кто я такой и что значит моя семья или клан моего отца в Исраиле, чтобы мне стать зятем царя?

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

19 Однако когда пришло время отдать Давуду дочь Шаула Мерав, её отдали в жёны Адриилу из Мехолы.

20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.

20 Но Давуда полюбила дочь Шаула Михаль, и когда об этом рассказали Шаулу, он обрадовался.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.

21 «Я отдам ему Михаль, – думал он, – чтобы она стала для него западнёй и чтобы в его гибели были повинны филистимляне». Шаул сказал Давуду: – Теперь у тебя есть ещё одна возможность стать моим зятем.

22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.

22 Затем Шаул приказал своим слугам: – Поговорите с Давудом наедине и скажите ему: «Смотри, царь доволен тобой и все его слуги любят тебя, стань же его зятем».

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“

23 Они повторили эти слова Давуду. Но Давуд сказал: – Вы думаете, это пустяки – стать зятем царя? Я всего лишь бедный и простой человек.

24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.

24 Когда слуги Шаула передали ему то, что сказал Давуд,

25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.

25 Шаул ответил: – Скажите Давуду: «Царь не хочет за невесту иной цены, кроме ста филистимских краеобрезаний, чтобы отомстить своим врагам». (Шаул замышлял погубить Давуда руками филистимлян.)

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі

26 Когда слуги рассказали об этом Давуду, ему захотелось стать зятем царя. И ещё до того как истекло назначенное Шаулом время,

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.

27 Давуд со своими воинами вышел и убил двести филистимлян. Он принёс их краеобрезания и представил все их царю, чтобы стать его зятем. Тогда Шаул отдал свою дочь Михаль ему в жёны.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.

28 Когда Шаул понял, что Вечный с Давудом, и что его дочь Михаль любит Давуда,

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.

29 Шаул стал бояться его ещё больше и оставался его врагом до конца своих дней.

30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

30 Филистимские военачальники продолжали вести войны, и каждый раз, когда они это делали, Давуд добивался большего успеха, чем все остальные слуги Шаула. Его имя очень прославилось.